Столиця області Луцьк вперше згадується у Іпатіївському літописі у 1085, а польські хроністи пишуть про нього на кілька десятиліть раніше. Але найбільше піднесення місто отримало за князя Любарта, який робить його південною столицею Великого Князівства Литовського.

Збудований Любартом луцький замок є одним з найкращих в Україні. Замок за переказами був подарунком князя для своєї дружини волинської княжни Буши.

На знак великого кохання у замку звели три вежі – Любартову, Владичу і Стирову, які символізують віру, надію і любов.

Втім є в замку і інша легенда про любов – кривава. Місцевому коменданту сподобалась дівчина Оксана, але оскільки вона не відповіла вояці взаємністю, її зґвалтували, а потім порубали на шматки і викинули в річку. З того часу замком блукає привид Оксани, що намагається зібрати своє тіло.

А в підземеллі храму є таємничий склеп дівчини Магдалени. Чому її поховали саме там ніхто не знає, але сфотографувати склеп ніхто не може – на фото лише біла пляма. Перевірити – містика це чи особливості приміщення – можна під час екскурсії по замку.

На дворищі замку стоїть копія корони. Ні її не носили князі. Але за місцевими переказами, князь Вітовт досяг такої могутності, що хотів бути коронованим. До Луцька покликали європейських монархів, для застілля забили 700 волів, 1400 баранів, 100 зубрів, … а корону вкрали.

Ще з 14 століття Луцьк називали «Римом Сходу», тому тут збудували величний Петропавлівський костел. Початковим архітектором костелу вважається Гінтц. Однак втілив у життя та оздобив храм у 17 столітті італієць Джакомо Бріано, який працював над зведенням храмів також в Острозі та Львові.

Як і багато католицьких храмів, собор має своє підземелля, яке також було розраховане на проведення служби.

Під час другої світової у костел влучило 5 бомб. Щоб якось його відновити, католики просили перевести храм у статус музею… атеїзму. Тільки так можна було вберегти пам’ятку у ті часи.

На межі  XIV–XV століть знать та духовенство майже витіснило міщан з межі верхнього замку, тому місто було укріплене ще однією фортецею – Окольним замком. Пізніше в його межах збудували келійний корпус монастиря бригіток та інші релігійні споруди. Тому наразі від усього фортифікаційного комплексу збереглась лише вежа Чарторийських.

Крім княжих споруд у Луцьку також варто відвідати місцевий будинок архітектора Голованя. Можливо, він вам нагадає роботи Гауді в Барселоні.

Проект майбутнього будинку розробив відомий волинський архітектор Ростислав Метельницький у 1980. Щоб утілити задумане, Микола Головань роками збирав матеріали. У будинку все, окрім сантехніки та електрики, зроблено руками господаря. А деякі елементи декору автор робив в кількох екземплярах, щоб їх продати і продовжити роботи.

Ще одна сучасна пам’ятка в Луцьку радянської доби – 3 кілометровий будинок на проспекті Соборності. Він має 88 під’їздів і є найдовшим будинком у світі, а поряд через дорогу на подвір’ї стоїть справжній літак Іл-18Б.

За 40 кілометрів від Луцька знаходиться містечко Олика. Воно вперше згадується в іпатіївському літописі  з датою 1149. Іменем своїм місто, скоріше за все, зобов’язане лику, з якого плели волиняки личаки. Саме тут був найбільший «взуттєвий» базар.

Вже у XVI столітті місто отримало Магдебурзьке право та з того часу стало резиденцією знатного роду Радзивилів, чий замок і варто подивитись у містечку. Його у шістнадцятому столітті почав будувати Микола Радзивіл Чорний, а закінчував уже його наступник Альбрехт.

Замок витримав кілька облог і встояв під час Північної війни, коли Олику спустошили шведи. Радзивіли володіли замком до 1939, в радянські часи замок став психдиспансером і зазнав катастрофічних змін.

Крім замку в Олиці варто відвідати Троїцький костел з магнатською усипальницею (XVII століття). Його визнано найкрасивішим римо-католицьким костелом на Волині.

Також в містечку є старовинний костел Петра та Павла (XV століття) та  барокова Стрітенська церква.

Колись на території Олики було три міські брами – Метеленська, Заворотська (Дубенська), Залісоцька. Проте вже на початку ХХ століття залишилася лише одна з брам — Залісоцька, відома сьогодні також як «Луцькі» або «Фортечні ворота».

Луцьку браму ви зможете побачити, в’їхавши в місто з боку Цуманя.

За 70 кілометрів від Луцька знаходиться Володимир Волинський. Місто  засноване київським князем Володимиром Великим у 10 столітті, а перша письмова згадка про це місто датується 988 роком – тоді рівноапостольний князь віддав місто своєму сину Всеволоду. В місті знаходиться один з найдавніших храмів країни Успенський собор , закладений Володимиром, та унікальна Василівська церква-ротонда литовського періоду. В решті ж це зараз просто провінційне містечко.

Подорожувати Волинню найкраще, знявши собі будиночок на Шацьких озерах. Цього сервісу зараз достатньо. І тому на озерах стає все менше диких місць.

Природний комплекс включає понад 20 озер. Вода в них не лише чиста, але й трохи мінералізована. Деякі з озер з’єднані між собою каналами та протоками.

В них водиться окунь, плотва, щука, лящ, карась, короп, сом, в’юн, вугор, канадський сом, судак. А прибережні ліси багаті різною ягодою.

Найкраще для відпочинку підійдуть озера Чорне, Пісочне та, звісно, Світязь – найглибше озеро України. Тут вас чекають водні розваги на всі смаки.

Якщо ви вже приїхали відпочити на Волинь, то побувайте в місцях, пов’язаних з Лесею Українкою. В Луцьку при університеті є музей поетеси. В Колодяжному знаходиться садиба Косачів, де для Лесі був спеціально збудований білий будиночок з рожевою кімнатою і блакитною вітальнею.

Також поїдьте в урочище Немичне, де Леся гостювала у дядька Лева, та писала «Лісову пісню».

«Дарма, що наш батько був чернігівець, а мати полтавка, всі ми, їх діти, що народилися і зросли на Волині, а Леся чи найбільше за нас усіх, вважали себе за волинян. Леся пристрасно любила Волинь, її дратували ті часті суперечки з лівобережцями, слобожанами, а часто і з киянами про те, чи Волинь (і Галичина) – Україна чи ні», – писала у спогадах сестра Лесі Українки Ольга Косач.

Також на Волині можна відвідати музей композитора Стравінського та історика Липинського.

І якщо вже приїхали відпочити на Волинь, не минайте сусідню Рівненщину.