Три дні тому військовий медик Валерій Прищепа виклав пост обурення на своїй сторінці у Фейсбуці. У пості йшлося про несправедливе та байдуже ставлення командування 209 батальйону до підлеглих.

“Я автомат у руках своїх командирів”, – написав Валерій.

Також Валерій зазначив, що лікування доводилося здійснювати за свій кошт, так само своїми коштами забезпечуючи собі екіпірування/амуніцію. Коментарем до посту Валерій додав, що не має бажання їхати на Енергодарський напрямок, оскільки: “знає, що лікуватиметься за свій кошт, а в разі загибелі його рідні нічого не отримають”.

У відповідь на пост Валерій отримав як коментарі підтримку, так і коментарі хейту. Реакція на пост від 26 січня різнилася. Це ми можемо побачити з коментарів на прикріплених скрінах:

 

 

Сьогодні військовий медик знову виклав пост про свавілля у 209 батальйоні. На цей раз – з фотографією рапорту про складання повноважень у батальйоні.

“Ніколи не був боягузом, ті хто були зі мною разом на 0, це знають. Тому зараз міняю рід військ;  життя вносить свої корективи в наше життя, тому я вважаю що за майже три роки війни настав час всім нам ставати професіонали в своїй справі. Та розвивати здобуті собою навички”, – так підписав пост Валерій.

Наше медіа взяло розлогий коментар у Валерія Прищепи з приводу ситуації. Свою історію Валерій розпочав з того, що до моменту переведення в 3 ОШБ повинен повернутись у 120 батальйон, де служив раніше.

“Наказ ком брига, на переведення в стару частину а7286, 120 бат, 113 бригаду, де на мене очікує наказ від НГШ на переведення 3 ОШБ. від 13.12.2023. Раніше перевод не змогли здійснити оскільки, кадрова служба Ошб перед Новим роком в спішці подали документи на іншу частину”, – зазначив Валерій.

Затим військовий пояснив причини переводу до 3 ОШБ:

“По-перше, перевод триває з червня місяця. Оскільки в цей період наш 120 бат, 113 бриг. почав переходити червоні прапорці. Наприклад, переводити усіх неугодних командирові людей в інші підрозділи.  Мого ж побратима Філіна, з яким ми провоювали майже безвилазно всю зиму на Бахмутському напрямку, а потім весну на Харківському кордоні, зараз судять за 2 тижні СЗЧ (самовільне залишення частини). При цьому Філін був найбойовішою людиною із всіх присутніх в частині бійців.”

Валерій продовжив історію:

“По-друге, Філіна намагається посадити та людина, що була в нашій роті на посаді інструктора та жодного бойового виїзду не мала. Але при цьому активно займалась мародерством.

Коли його люди (люди інструктора) потрапили в оточення, він не евакуював своїх поранених і намагався викрасти агс із суміжного підрозділу. Він не дав нормальних вказівок своїм підлеглим, через що вони відступили на іншу позиції. В результаті цього вони отримали догани, а нам з Філом, які пішли добровільно під обстріли ворога, щоб хвитягнути хлопців, сказали: “Ви не з мого підрозділу, і я не буду займатись вами”.

Наша група була останньою яка виходила із оточення ворога з-під Кордюмовки. Після чого інструктор став головою МПЗ 120 батальйона та отримав державні нагороди, наприклад, орден Богдана Хмельницького.”

Крім всього, Валерій розповів, що Харківська ОВА, незважаючи на те, що батальйон мав серйозні втрати і воював на кордоні, відмовилась надавати військовим бойові, оскільки, за словами чиновників, “кордон не є зоною окупації”. До того ж, військовий медик зазначив, що командування 120 батальйону намагалося розкидати своїх бійців по інших батальйонах, роз’єднати їх.

За публічні виступи проти свавілля Валерій та його побратими і були переведені до 209 батальйону.

“Нас перекинули до 209 бат., скоріше за все, в надії, що ми там загубимося, – написав Валерій і додав: З нашого тодішнього бату із 3 людей один загинув, інший – поранений (це я) та ще один цілий”.

Під кінець, коментуючи ситуацію, Валерій розповів жахливі подробиці свавілля командирів, написавши:

“Один раз вдалось заспокоїти своє керівництво і закрити їм рота. Бо по їх вині наш побратим скоїв акт самогубства, на той момент вони боялись публічного розголосу. А мені тоді довелося, як медику зводу, збирати його мізки, і весь час думати на тій позиції, що в нього було в голові…”

Втім, незважаючи на пекло, яке пройшов Валерій, він все ще прагне захищати країну.

“Зараз, на щастя, маю плани, підтягнути свої бойові, вольові навички. І повернутись на нуль вже у складі 3 ОШБ”, – написав нам Валерій.

Сподіваємося, суспільство притомно зверне увагу на історію Валерія Прищепи, оскільки вона вимагає повного висвітлення у ЗМІ та соцмережах.