З моменту оприлюднення так званих “плівок Лероса“, на яких брат глави Офісу президента Денис Єрмак пропонує від імені самого Андрія Єрмака покупку державних посад, минуло вже кілька днів. Скандал набирає обертів. На черговому анонімному телеграм-каналі щодня викладаються нові плівки за участі  Єрмака-молодшого з обговоренням цінників.

А сам глава Офісу президента і його родич метушаться в конвульсивних спробах зам’яти скандал під акомпанемент хору обурених голосів і показове мовчання самого президента. Тим часом, динаміка скандалу говорить про те, що найгарячіша його фаза — ще попереду. А всі зусилля Банкової з парирування конфлікту нагадують гасіння пожежі бензином.

Не можна не помітити, що за коротку історію президентства Зеленського це вже другий скандал з записами. Публікація записів з кабінету прем’єр-міністра Олексія Гончарука, до яких очевидно доклав руку олігарх Коломойський, з не дуже приємними коментарями останнього щодо розумових здібностей президента в підсумку призвели до відставки уряду. За задумом архітекторів нового скандалу, які на практиці переконалися в ефективності подібного методу впливу на Зеленського, аналогічна доля має чекати на Андрія Єрмака.

Але поки що ніякої відставки немає. Більш того, ми спостерігаємо абсурдну комунікацію Дениса та Андрія Єрмаків, які говорять про все на світі — АТО, кімнати в маминій квартирі, справжнє прізвище Гео Лероса, Донбас, крім того що справді цікавить суспільство — крім питання розслідування та самоусунення з посади хоча б на час розслідування.

Навпаки, перед нами розгортається трагікомедія в якій після публічних погроз глави АП на адресу депутата – “викривача” СБУ і ГПУ заводять щодо Гео Леоса цілих чотири (!!!!) кримінальних провадження, одне з яких за статтею про розголошення державної таємниці. Яка, питається, таємниця? Відколи це показник IQ Андрія та Дениса Єрмаків є держтаємницею? Частина фракції “Слуги народу” відверто бунтує і висловлює своє обурення. Але Зеленський продовжує мовчати. І мовчання це може стати якщо не основним, то дуже значущим цвяхом у кришку труни його президентства.

Вишенькою на торті тут виступає звичайно ж зверхня заява прес-секретаря президента Юлії Мендель про те, що президент не повинен реагувати на кожен пост у Фейсбуці. І бачачи перед очима подібні слова ти перестаєш розуміти — тримають ці люди за круглого ідіота тебе, чи самі є невиправними “інтелектуалами”.

Проблема Зеленського полягає в тому, що бувши президентом майже рік, він показав себе людиною нездібною у публічній політиці. На ситуацію, що склалася, він вочевидь дивиться з точки зору Андрія Єрмака, адже в його оточенні практично немає людей, які могли б висловити президенту альтернативну точку зору особисто.

З позиції самого фігуранта скандалу все, що відбувається – це апаратна війна. Звичайно ж, цей сценарій передбачає, що дії Гео Лероса інспіровані якимось кланом, який хоче послабити Офіс президента, прибравши від нього такого відданого й  ефективного главу. У вуха Зеленському вливається інформація про те, за чиєю вказівкою діє депутат.

Крім усього іншого, Єрмак очевидно розповідає Зеленському про те, що ці  плівки не мають жодної судової перспективи. І що атака на владу президента, яку уособлює глава його офісу — це атака на самого президента. А отже  в ній треба жорстко покарати.

Найцікавіше тут те, що всі ці історії, які на вухо Зеленському нашіптує черговий візир,  можуть бути правдою. І судова перспектива сумнівна. І апаратна війна у владі — явище постійне, як  затори на Південному мосту. І послабити й без того не сильного президента хочуть чимало людей.

Але! Всі ці історії не мають ніякого значення. Бо політика має горду назву публічної саме через те, що кожен політик завжди повинен оцінювати як  виглядатиме  його дія або бездіяльність в тій чи іншій ситуації.

Тонкощі політичних шахів — предмет зацікавлення від сили тисячі учасників процесу. Тих, хто вічно воює за владу і вплив павуків у банці, знають про себе і про інших практично всі. Антипатія та особиста неприязнь в цьому токсичному середовищі — явище м’яко кажучи поширене. Але всі ці чинники завжди відкладаються в бік  тоді, коли треба продемонструвати позицію або здійснити дію в рамках саме публічної політики.

Шимон Перес і Іцхак Рабін, судячи з даних біографів, ненавиділи один одного лютою ненавистю. Їх неприязнь була настільки сильною, що вони не могли довго перебувати в одному приміщенні й не віталися за руку. Проте, політично і публічно це не завадило їм працювати в одному кабінеті міністрів і навіть отримати спільну Нобелівську премію миру. Про їх ворожнечу суспільство, звісно ж, було не в курсі.

Отже. Якщо подивитися на те, що відбувається з точки зору публічної політики, що ми побачимо?

По-перше, ми побачимо президента, який готовий відправити у відставку прем’єр-міністра, що у вузькому колі дозволяє собі нелояльні висловлювання, але не готовий навіть коментувати свого найближчого соратника, від імені якого домовляються про корупцію, причому в найганебнішому її вигляді — продажу посад. Що вважається, вибачте, “западлом” навіть у не найвисокоморальніших політичних колах. Висновок простий — президент всупереч своїм же обіцянкам або покриває топ-корупцію лояльних до себе людей, або сам є її учасником. А лояльність — якість, за яку Зеленський готовий заплющити очі на злочини оточення.

По-друге, ми побачимо що замість 10% обіцяних   депутат- «викривач» отримав 4 провадження. Висновок: президент не гребує методами. Про корупцію в його оточенні ніхто не сміє говорити під загрозою в’язниці. А правоохоронні органи перетворюються на інструменти репресій і придушення.

По-третє, і це найважливіше. Президент, Єрмак, Мендель та інші люди, що випадково прийшли до влади, щиро вважають український народ бидлом. Якого вже можна не соромитися. Тому що бидло сидить у  карантині, боїться за власну шкуру і все стерпить. Цьому бидлу, що чекає від обраної влади пояснень, можна сказати: “Немає хліба? Їжте тістечка! “. Сподіваючись, що бидло розійдеться, забуде, злякається.

Але не розійдеться, не забуде, не злякається. Бидлом свій народ уже вважав один не чужий до кримінального  середовища  президент. Зараз він проживає в Ростові. Кожен день без відставки Єрмака і без виразного осуду того, що відбувається,  з вуст президента наближає його власний від’їзд на ПМП до іншої  країни.