Про те, як це було, — в репортажі #Букв.
23 вересня у Києві відбувся другий міжнародний форум культурної дипломатії. Організатором виступив Український інститут, який торік вже проводив аналогічний захід.
16 спікерів з шести країн світу – України, США, Сполученого Королівства, Німеччини, Польщі і Боснії та Герцеговини — говорили на найрізноманітніші теми: від місця України на мапі світу та її культурної дипломатії до світового геополітичного устрою і прав жінок.
Фото: #Букви
Професор публічної дипломатії з Університету Південної Каліфорнії Ніколас Калл зазначив, що культурна дипломатія базується на принципах м’якої сили, взаємних переваг, силі обміну людської взаємодії та репутаційної безпеки. До такого типу дипломатії відносяться жарти, рецепти, їжа, культурний обмін. Словом, все що допомагає пізнавати країну іншим.
Він попередив, що наразі проходить активна фаза російської та китайської культурних інтервенцій, що може створити загрозу світовій безпеці – адже ці країни роблять такі дії доволі агресивно.
Орися Луцевич, керівниця Українського форуму в рамках програми Charitam House (Сполучене Королівство) зазначила, що Україна завжди була на фронті – між деспотичною культурою сходу та ліберальною культурою заходу. Таке становище має допомогти розвити свою національну, громадянську та культурну ідентичність, жити поруч та поважати інші культурні групи всередині країні.
Водночас експертка акцентувала, що Україну сприймають як важливий компонент в харчовій безпеці світу, адже країна є важливим світовим трейдером агропродукції.
Виконавча директорка консультативної комісії США з питань публічної дипломатії при Держдепі США Вів’єн Вокер зазначила, що культура є важливою для національної безпеки. А роль культурної дипломатії полягає в поширенні інформації, необхідної для впливу на глобальному рівні в майбутньому. На її думку, взаємини між культурною дипломатією, національною безпекою та репутацією країни є ключовими для країни.
Фото: #Букви
Представники українського МЗС були прагматичнішими та говорили лише про здобутки. Так, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що країна зосередилась на боротьбі з фейками, створенні позитивного іміджу Україні у світі. Серед досягнень виділив проведення минулого року першого форуму культурної дипломатії, проведення “Кримської платформи” щодо деокупації півострова.
Його колега – Ірина Боровець (в.о. директора департаменту комунікацій та публічної дипломатії МЗС) стисло розповіла про проблематику української культурної дипломатії. За її словами, відомство воліє працювати зі статусом України як жертви та показувати державу як країну з доданою вартістю.
Під час форуму також стало відомо, що МЗС цьогоріч схвалив Дипломатичну стратегію на наступні 5 років. Щоправда, широким масам про це невідомо.
Примітно, що спікери з МЗС менше за інших і не так детально зосереджувалися на заявлених проблемах.
Інші спікери приділяли чимало уваги, до прикладу, тому, що Україна багато століть не можу вийти з російського культурно-інформаційного поля. І загарбницькій політиці Росії, що розповсюджується і на культурні здобутки України (чого вартий тільки відомий “кейс борщу”).
Читайте також:
В центрі уваги спікерів була й тема прав жінок – на прикладах України, Польщі та Боснії.
Агата Сівяк, доцентка університету Адама Міцкевича у Познані, розповіла, що в Польщі наразі дуже потужно діють праворадикальні організації. Внаслідок цього відбулась заборона абортів, посилення гомофобії та радикальних настроїв. За її словами, державні ЗМІ в Польщі тільки посилюють цю риторику.
Читайте також:
Влада Польщі отримала зелене світло для обмеження права на аборт: КС опублікував рішення
Виконавча продюсерка “Радіо Культура” Ірина Славінська сказала, що зараз ситуація з правами чоловіків і жінок змінюється, але все ще залишається нерівність – на більшості керівних посад знаходяться чоловіки, а в медіа жінок досі часто позначають як “прекрасну половину людства”.
Пані Ірина навела приклад, що в Україні в медичній сфері працює понад 80% жінок, але в медіа експертні думки медиків висвітлюють переважно чоловіків.
“Права жінок – це права людей”,— наголосила Славінська.
Аміла Лаґумджія, керівниця мистецьких програм Британської Ради з Боснії та Герцеговини поділилася кейсом, як під час югославської війни 1992-95 років жінок, що зазнали насилля (фізичного та сексуального) офіційно визнали жертвами війни. Це сталося завдяки кінофільмам, які висвітлювали проблематику та демонструвалися на міжнародних кінофестивалях.
